Догляд за лежачими хворими вдома

Нижченаведені поради допоможуть якнайшвидшому повноцінному відновленню хворого. Потрібно пам’ятати, що успіхів у реабілітації хворого можна досягти лише за обов’язкового сумлінного дотримання основних правил з якісного догляду та харчування.
Кімната хворого
Завжди бажано виділити окрему кімнату для хворого, особливо на інфекційне захворювання. Якщо такої можливості немає, необхідно виділити для нього кращу частину кімнати, відгородивши її фіранкою або шафою.
У кімнаті завжди повинні бути свіже і чисте повітря і оптимальна температура (20-22° С). Для цього приміщення регулярно провітрюють. У холодну пору року кватирку відчиняють не рідше 3-4 разів на добу на 20-30 хв, хворого в цей час тепло вкривають. Влітку вікно або кватирка повинні бути відчинені постійно, проте потрібно стежити, щоб в кімнаті не було протягу. Аби не допустити скупчення пилу, необхідно проводити вологе прибирання кімнати і протирати меблі не рідше 1 разу на день. Вікно або кватирка при цьому повинні бути відчинені.

Постіль
Ліжко лежачого хворого не повинно бути занадто м'яким. Його бажано поставити узголів'ям до стіни в середині кімнати (не вздовж стіни і не в куті), щоб забезпечити вільний підхід до тіла з усіх боків. З одного боку ліжка, у голові, слід поставити столик для ліків, термометра, графина з водою, посуду для приймання їжі, з іншого - тумбочку з літературою для читання, настільною лампою. У тумбочці можна зберігати предмети догляду і туалету, ліки.
Постіль хворого завжди повинна бути чистою і свіжою. Тяжкохворим під простирадло підкладають клейонку. Краще використовувати подушки з сучасного матеріалу типу синтепону, тому що вони гігієнічніші за традиційні пір'яні. Ковдру підібрати краще вовняну, а не ватяну.
Зазвичай положення хворого в ліжку горизонтальне, із злегка піднятою верхньою частиною тіла.
При високому артеріальному тиску рекомендується більш високе положення голови, при зниженому - низьке.
При задишці, особливо при задусі, положення хворого напівсидяче, для чого під подушку підкладають підголівник або дошки. Щоб попередити сповзання хворого, використовують упор для ніг. Іноді потрібно піднесене положення ніг, наприклад при запаленні вен. У цьому випадку під гомілки підкладають подушки. Завжди має бути забезпечене найбільш зручне положення. Однак не слід залишати хворого тривало в одному положенні, йому треба час від часу повертатися на інший бік, а за вказівки лікаря - сідати.

Гігієна хворого
Придбайте необхідне санітарне приладдя: судно, "качку", надувний підкладний гумовий круг (для профілактики пролежнів), поїльник, за потреби -памперси.
Підготуйте декілька комплектів нижньої білизни з бавовни - ніякої синтетики! Мокру, брудну білизну негайно міняйте.
Заміна білизни лежачим хворим вимагає особливих навичок. Обережно відсуньте хворого на край ліжка, щоб звільнилася частина простирадла, скачайте її як бинт до тіла хворого, постеліть чисте простирадло і перекладіть хворого на чисте місце. Міняючи сорочку тяжкохворого, підведіть руку під його спину, підніміть сорочку до потилиці, потім по черзі зніміть рукави.
Необхідно доглядати за шкірою, волоссям, нігтями, порожниною рота, вухами, очима, промежиною хворого.
Кожен день, вранці і ввечері, пацієнт повинен мити обличчя, шию і руки водою кімнатної температури з милом. Якщо дозволяє стан, його садять в ліжку і він робить туалет самостійно. Лежачих хворих обтирають за допомогою тампонів або губки, змочуючи їх водою з додаванням невеликої кількості горілки або оцту.
Крім того, у тяжкохворих слід протирати камфорним спиртом пахвові западини, шкіру під молочними залозами у жінок, складки в паху. Не слід забувати мити руки хворого з милом перед кожним прийомом їжі і коротко підстригати нігті на руках і ногах. Після будь вологої обробки слід протирати шкіру чистим і сухим рушником. Хворих середньої тяжкості не рідше 1 разу на тиждень миють у ванні або під душем відповідно до рекомендацій лікаря. Ванну заповнюють до половини водою з температурою 35-37 С. Хворому допомагають вимити голову, спину і т. д. При митті під душем хворого необхідно посадити на лавку або табуретку, при цьому застосовують гнучкий шланг. Важких, ослаблених хворих миють у ліжку, підклавши клейонку під простирадло.
Обмивання тіла проводять частинами, використовуючи губку, теплу воду і мило, спочатку верхню половину тулуба, потім живіт, стегна і ноги.

Профілактика пролежнів
Важливим завданням домашнього догляду є профілактика пролежнів, які можуть з'явитися у тяжкохворих найчастіше в ділянці крижів, рідше - в ділянці лопаток, п'ят, потилиці, сідниць і в інших місцях, де м'які тканини здавлюються між кісткою і постіллю.
Для попередження пролежнів необхідно кожні 2 години міняти положення хворого в ліжку; можливі місця утворення пролежнів обмивати теплою водою з милом, а потім протирати камфорним спиртом; акуратно застеляти постіль, щоб не було складок і крихт на простирадлі; для поліпшення кровообігу в кінцівках робити пасивні або (краще) активні рухи; при почервонінні шкіри обмити це місце і змастити 1-2 рази на добу 5-10%-ним розчином перманганату калію, підкласти надувний гумовий круг таким чином, щоб пролежень знаходився над отвором круга і не торкався ліжка.
Якщо з'явилися ділянки почервоніння або мокнуття, їх припікають темно-фіолетовим розчином марганцівки. Використовуйте тальк, окис цинку у вигляді присипок, підійде також і дитяча присипка. Корисно опромінювати ці ділянки шкіри ультрафіолетовою лампою (попередньо порадившись з лікарем).
Не наносьте ніяких мазей, не наклеюйте пластирів і не забинтовуйте - пролежні повинні «дихати». При перших ознаках пролежня або підозрі на його появу якомога скоріше проконсультуйтесь з лікарем.

Вимірювання температури тіла, визначення пульсу і частоти дихання
Температура тіла в нормі коливається від 36 С вранці до 36,9 С ввечері. При захворюванні вона може як підвищуватися, так і знижуватися. Підвищення температури (гарячка) зазвичай супроводжується головним болем, нездужанням, відчуттям ломоти в тілі, хворого може морозити, може спостерігатись підвищена пітливість. При зниженні температури відчувається різка слабкість і похолодання шкіри. Має значення підвищення температури навіть на кілька десятих градуса.
Перед вимірюванням температури термометр енергійно струшують, щоб стовпчик опустився до рівня 35 ° С. Потім його поміщають в протерту насухо пахвову западину. Хворий притискає плече до грудної клітки і тримає термометр протягом 8-10 хв.. Після використання термометр слід протерти спиртом і помістити у футляр.
Температуру вимірюють зазвичай 2 рази на день, приблизно о 8 і 19 год. У важких, ослаблених хворих, а також у дітей іноді доводиться вимірювати температуру в задньому проході. Кінець термометра змащують вазеліном або дитячим кремом і вводять на глибину 2-3 см. Слід враховувати, що температура в прямій кишці на 1 ° C вище, ніж в пахвовій западині.
Для визначення пульсу кінчики вказівного, середнього та безіменного пальців правої руки легко притискають біля початку передпліччя з боку великого пальця, знаходять пульсуючу артерію і підраховують число ударів за 1 хвилину, можна порахувати за 30 секунд і помножити на 2.
Для підрахунку числа дихальних рухів слід прикласти долоню до надчеревної ділянки, порахувати дихальні рухи за 30 с, помножити отримане число на 2. Оцінюючи показники частоти пульсу та дихання, слід враховувати, що вони закономірно підвищуються після фізичного навантаження, хвилювання, при гарячкових станах. Тому підрахунок пульсу та дихання проводять у стані повного спокою, до виконання будь-яких процедур.
Слід знати, що у здорової дорослої людини в стані спокою частота пульсу не перевищує 70-80 на хв, а дихання - 14-18 в хв. Дані щоденного вимірювання температури, пульсу та дихання потрібно записувати, це допоможе лікареві.